Жуковський Василь Андрійович

440px-Bryullov_portrait_of_Zhukovsky

Василь Андрійович Жуковський (*9 лютого 1783, Мишинське Білівського угіддя Тульської губернії — 24 квітня 1852, Баден-Баден, Німеччина; поховано в Петербурзі в Олександро-Невській лаврі) — російський поет, перекладач.

Особливим етапом творчої діяльності Жуковського стала участь його в журналі «Вісник Європи».
Заснований Н. М. Карамзіним у 1801 р., цей журнал протягом першого десятиліття XIX ст. був найкращим російським журналом; наприкінці 1807 р. «Вісник Європи» перейшов у руки Жуковського, видавнича діяльність якого сприяла проникненню на сторінки журналу добутків у «новітньому» (романтичному) дусі.

1808—1810 рр. характеризуються надзвичайною творчою активністю Жуковського в області критики («Лист із повіту до видавця», 1808; «Письменник у суспільстві», «Про нову книгу», «Училище бідних г-жи Ле Пренс де Бомон»).

В його статтях докладно улаштовується програма журналу, розуміння видавцем не тільки сугубо літературних, естетичних задач, але і підкреслюється суспільне, цивільне і соціально-історичне призначення журналу, необхідність йти «урівень» з європейською освітою.

У вказаному журналі поет Жуковський виступає з циклом критичних етюдів, що також мають широке програмне значення («Про байку і байки Крилова», «Критичний розбір Кантемирових сатир з попереднім міркуванням про сатира взагалі», 1810, і ін.).

Особливе значення для становлення російського романтизму мали баладні досвіди Жуковського, якому належить заслуга твердження цього жанру в російської поезії.

Жуковський прагнув створити баладу власне російську і навіть простонародну («Людмила». Російська балада. Наслідування Бюргерової «Леноре», 1808; «Світлана», 1808—1812; «Дванадцять сплячих дів», 1817) і одночасно ознайомити російського читача з найвидатнішими добутками цього жанру в європейській поезії («Кассандра», «Івікові журавлі», «Лицар Тогенбург», «Кубок» і ін. балади Шіллера, «Лісовий цар» Ґете, «Смальгольмський барон» В. Скотта, переклади із Саути, Уланда і т. д.).

Найбільша популярність Жуковського -балладника доводиться на середину 1810 р.

До 1816 р. відноситься почата Н.І.Гнєдичим (ст. “Про вільний переклад Бюргерової балади «Ленора») полеміка про баладу, у ході якої (особливо після ст. А. С. Грибоєдова) намітилася ціла програма перетворення баладного жанру в національно-росіянині, народно-поетичному дусі.

Подібними тенденціями відзначені і жанрові пошуки Жуковського в області російської ідилії («Вівсяний кисіль», «Сільський сторож опівночі» і ін. переклади з Гебеля), що поет також прагнув наситити простонародним елементом (у картинах і сценах з народного життя).

Інтерес до жанру балади супроводжує усе творче життя Жуковського виступаючи одним з найхарактерніших явищ романтизму, що формується.

Leave a Reply

  

  

  

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>